Такий страшний незнайомець

Такий страшний незнайомець

Страх вулиці і чужих людей деякою мірою може залежати від особистого досвіду людини, від того, які історії у своєму житті вона почула від інших і як до них поставилася. Будь-які фобії можуть провокувати неправильне сприйняття дитиною світу, явищ, подій, що з нею відбуваються, і зокрема, іншої людини та її дій. У деяких випадках усміхнений чоловік на дворі може сприйматися як підозрілий і ворожий, оскільки дитину з раннього віку залякували «страшними дядьками», «жорстокими бандитами», «маньяками», що ховаються у підворіттях, у темних кущах та вистежують свою жертву, сидячи в авто або причаївшись у кущах.

Жахи дітей часто підтримують і навіть культивують дорослі. Так, у третьому класі однієї столичної школи вчителька з охорони життя застерегла своїх вихованців щодо небезпеки утримання в оселі тварин, зокрема котів, бо вони можуть уночі вчепитися у горло та загризти свого хазяїна. Шкіра на горлі, мовляв, ворушиться, а це приваблює увагу домашнього хижака. І такі застереження роблять учням, яких майже не на кожного вдома чекає пухнастий друг. Можна собі тільки уявити, які думки промайнули у голівках довірливих дітей, до речі, дуже різних, і що вони відчули. Якщо ж подібні розмови ведуться і стосовно людей, чужих «дядьків та тіток», то не дивно, що навіть тримаючись за таткову руку, дитина буде жахатися будь-якого незнайомця.

Варто враховувати і можливість провокації дівчинкою відповідних дій з боку незнайомого чоловіка. Адже він певний час може і не звертати на неї ніякої уваги. Але коли дівчинка повсякчас обертатиметься на нього, розглядатиме його з ніг до голови або довго вдивлятиметься у вічі, вишукуючи там щось вороже для себе, — на це не може не відреагувати будь-яка людина. І якщо реакція з боку, скажімо, старенької бабусі сприйматиметься як втіха, то з боку дорослого (а ще й лисого, як призналася одна дівчинка) чоловіка, – щонайменше як зайва увага.

Не можна знімати з важелів і певний психологічний стан дівчинки, а також наявні психічні розлади. У такому випадку діти потребують особливої психотерапевтичної, а то й психіатричної допомоги. Ми торкнулися лише окремих причин упередженого, а то й хворобливого сприйняття дівчатками дій і намірів незнайомих чоловіків. Зупинимося на деяких порадах, які допоможуть запобігти будь-яке насильство над дітьми з боку сторонніх людей.

Вирішення - довірлива розмова-настанова

Це можуть бути довірливі розмови з дитиною про жорстоке поводження і, особливо, про сексуальне насильство. Говорити про це треба, виходячи з віку (і статі, якщо йтиметься не тільки про дівчаток, але й про хлопчиків) дитини, її психологічних особливостей, досвіду, наявної інформації з цього питання.

Основними настановами можуть бути такі: «Не розмовляй (не підтримуй розмови) з незнайомими людьми», «Не підходь до них дуже близько», «Не йди з незнайомими (до будинку, до ліфта, на іншу вулицю, у разі необхідності допомогти у відкриванні дверей чи піднесенні важкої валізи тощо)», «Не спокушайся на отримання цукерки, маленького кошеняти, цуцика чи папужки, на зйомку кінофільму тощо», «Пам’ятай, що доросла людина, яка не хоче заподіяти шкоди, оберігає своїх та чужих дітей від переживань, не стане провокувати тебе на будь-які дії чи наполягати на тому, щоб їй надали допомогу». До речі, це стосується й дзвінків у двері: коли батьків чи інших дорослих немає вдома, дитина не повинна відчиняти двері та впускати незнайомця до оселі. У крайньому випадку, коли дитина залишається одна вдома і її душу гнітить тривога, коли ій страшно та самотньо, вона може по телефону поговорити з психологом — людиною, яка небайдужа до неї і її проблем. Номер телефону довіри має бути на видному місці.

Маленьким дітям незайвим буде нагадати про пильність не лише у присутності дорослого чоловіка або жінки. Небезпечними можуть виявитися знайомство та стосунки з юнаками і молодими дівчатами, навіть з однолітками, які можуть ввести малого в оману, підговорити чи за допомогою погроз примусити дівчинку або хлопчика піти до незнайомого місця, скоїти поганий вчинок.

«Не погоджуйся робити те, що тобі неприємно і викликає підозру, хвилює тебе і непокоїть». Треба пояснити, що деякі дорослі можуть зробити боляче і примусити робити щось негарне. Тому варто попередити, щоб діти не дозволяли торкатися себе, брати за руку, пестити. У разі застосування фізичної сили чи погроз можна захищатися, кричати, звати на допомогу, тікати геть. І скажіть, що про все, що непокоїть дитину, підлітка, обов’язково треба розказати мамі чи таткові (а також сестричці, бабусі, брату, хрещеній матері тощо), які завжди зрозуміють і допоможуть.

Друзі

Потурбуйтеся, щоб у вашої дитини були товариші, близький друг чи подруга, з якими донька і син можуть разом гуляти на подвір’ї, відвідувати гуртки і веселі атракціони. Тримаючись «купки», вони будуть більш обережними і впевненими у собі, разом їм легше захищатися та легше зберегти душевну рівновагу, якщо трапиться подія, яку самотужки пережити дитині буває дуже важко.

Рекомендації

Та коли дитина все ж таки розповіла про жорстоке поводження з нею, бажано дотримуватися наступних рекомендацій:
- вірте їй;
- не звинувачуйте;
- не показуйте свій власний переляк;
- запевніть дитину у тому, що ви завжди захистите її і піклуватиметеся про неї за будь-яких обставин, що вам можна довіряти;
- запевніть її, що ви її любили, любите і любитимете надалі, щоб не трапилось.

Аби подолати наслідки сексуального насильства, яке, на жаль, сталося, від батьків вимагається терпіння і обережність, виваженість у словах. Така дитина з насторогою ставитиметься до усіх дорослих, особливо чоловіків. Необхідно завоювати її довіру самому і допомогти їй повірити в те, що її гіркий досвід аж ніяк не може впливати на ставлення до інших людей. Окрім того, дитина часто звинувачує саму себе у тому, що сталося, вважає, що саме вона спровокувала насильника. Тому втрачає почуття самоповаги, починає погано орієнтуватися в нормах поведінки, уникає спілкування.

Слід переконати дитину, що у прикрому випадку її провини немає, і насильник — доросла людина не повинен був так себе поводити, він мав розуміти, як може сприйматися дітьми його поведінка і які наслідки це може мати. Коли дитина заспокоїться і буде здатною «з боку» подивитись на цю ситуацію, можна підказати, які її дії могли справді викликати зайвий інтерес чужинця, навчити обережності у стосунках з незнайомими і малознайомими людьми.

Щоб допомогти дитині пережити травму, або ви відчуваєте чи підозрюєте, що з вашою дитиною щось трапилося, а ваші стосунки з нею не досить щирі і відверті (або дитина не хоче вас засмучувати), можуть допомогти інші родичі, друзі або сусіди, яким ви довіряєте і які вам співчувають. Розмова з психологом також допоможе вам встановити з дитиною більш близькі стосунки, після чого вона зможе довіритись, розповісти про все, що з нею сталося, поділитися своїми переживаннями і прислухатись до ваших порад.

Т.С. Гурлєва,

науковий співробітник лабораторії

консультативної психології і психотерапії

Наверх ↑