Навчання письму дошкiльнят

Навчання письму дошкiльнят

Починаючи навчання дошкільнят письму, насамперед треба викликати у дітей інтерес, бажання, потребу займатися такою цікавою «дорослою» справою. Інтерес до читання і письма викликається своїм прикладом, поясненням необхідності цієї важливої справи в житті дітей і дорослих. Коли ж малюк дійсно готовий перейти від ігрового написання «каракуль», «карляк-марляк» до свідомого написання букв?

Маленька дитина охоче починає копіювати мамину, таткову, бабусину, дідусеву букви, з гордістю виписувати букву свого імені, але копіювання здійснюється такими ж рухами, як і в малюванні.

Рукописні рухи з’являються в 3,5 роки. В цей період у малечі формується різне ставлення до письма і малювання. Малюк старанно виводить каракулі на папірці і на запитання «Що ти малюєш?», з гордістю або здивуванням відповідає, що не малює, а пише.

У віці 4-х років маленька дитина здатна вже до копіювання слів. Малюк виводить на папері найрідніші слова «МАМА», «ТАТО», «БАБА», «ДІД», своє ім’я, але розташування букв при написанні хаотичне, і саме письмо мало усвідомлюється дитиною. Дитина пише по пам’яті. Вона пише, користуючись символом слова, який запам’ятала суто механічно, при цьому навіть не знаючи назв букв.

У 4,5 роки під керівництвом дорослого і за його чіткої інструкції дошкільня може розпочинати писати з верхньої лівої частини аркуша. Малюк в цей період зображує не слова, а предмети і уявлення про них. Слова, по суті, – це замінники предметів. В цей віковий період вони ще не виконують роль замінника предмету (як у дорослих і тих дітей, хто вже опанував писемне мовлення). Малюки пишуть механічно і неусвідомлено, письмо не виконує функцію висловлення думки.

В п’ятирічному віці дошкільнята вже можуть копіювати слова. Виготовляючи листівки для рідних, вони копіюють слова, написані дорослими. Ця дія викликає у малюків задоволення, якщо дорослі підтримують процес похвалою, мімікою, посмішкою, погладжують дитину по голівці.

Ближче до шести років спроба писати тісно пов’язується з малюванням. Малюки підсилюють малюнок і доводять свою думку вже двома способами – малюнком і письмом. Так, Сашко малював машини, потім намалював будинок, а на ньому великими буквами написав «СТО» і промовив: «Це щоб водії знали, куди треба машину привозити на ремонт». Катруся малювала зиму. Намалювала Діда Мороза і підписала малюнок. Часто, малюючи мам, діти підписують малюнки «МАМА».

На початку сьомого року життя у дитини з’являється потреба в письмі. Таке бажання виникає навіть без педагогічного впливу. Малюки, граючи в ігри, часто використовують письмо. Вони виписують рецепти, заповнюють формуляри в бібліотеці, розписуються на папірцях. Наслідуючи дорослих в грі, малюки і поводять себе як дорослі – вони вже пишуть. Діти самостійно намагаються написати листа бабусі, звертаються з проханнями до Діда Мороза. Особливо це має прояв у тих дітей, які виховуються в сім’ях, де у батьків професії, пов’язані з письмом, де культивується листування з рідними, де є старші діти-учні. Вчені відмічають, що в 6,5 років дитина досягає необхідної зрілості для оволодіння писемним мовленням.

Запитання, які найчастіше виникають під час навчання дитини письму - з чого починати навчання?

Перш за все малюки мають усвідомити, що наша мова складається зі звуків, які на письмі замінюються буквами. У кожного звука-братика є сестричка-буквочка.

Перед дорослими стоять завдання:

1. Навчити дітей виділяти окремі звуки з мовного потоку.

2. Опанувати з малюками вміння замінювати їх на певну букву.

3. Сформувати здатність усвідомлювати написане як певне смислове ціле.

Ефективним на початку є навчання дітей аналізу контурів однотипних 4-5 букв і їх відтворюванню. Після такої ретельної роботи у подальшому дитина пише правильно і наступні букви. Вона засвоює правило: писати треба так, щоб буква вийшла правильною і красивою. Для цього не треба виходити за лінії написання і писати елементи, не поспішаючи. Це правило малюки використовують також при написанні цифр, при малюванні. Як бачимо, виконання практичної діяльності неможливе без опори на певні пізнавальні уміння, до яких належить уміння аналізувати, порівнювати і на цій основі робити узагальнення.

Що робити, коли дитина пише погано?

Іноді і педагоги, і батьки сердяться на своїх малюків, що ті «погано вчаться», не так пишуть. Необхідно пам’ятати, що дитина тільки починає виконувати цю справу, і вона має право на помилку, на неякісне виконання. Щоб їй допомогти виправити недоліки, краще вчити писати простим олівцем і запрошувати на заняття гумку-помічницю. Так, так. У декого з дорослих це викликає здивування. Як це витирати написане, його ж краще виправити червоною пастою, щоб видно було. Тільки, кому видно – нам, дорослим... А малюкам це не потрібно. Цей спосіб (витирати помилки) ми використовували, багато разів з педагогами. Малюк помилився, педагог тихенько підходить і говорить: «Не переживай, зараз наша помічниця тобі допоможе (витирається надпис)». Щоб в подальшому це використовувати, треба один раз побачити дитячі очі, переповнені подякою.

Які вправи ефективно допомагають тренуванню руки?

Дехто з дорослих вважає, що дитина пише погано тому, що у неї не готова до письма рука. І починають тренувати руку. А вчити треба не руку, а голову (за висловом Н. Ф. Тализіної). Букви пише рука – це вірно, а ось керує рукою голова, прокладаючи за допомогою зору, шлях руці на папері. Найкраще у навчанні малюків письму починати не з рухів руки, а з аналізу того шляху, який вона пройде. Бажано навчити дитину виділяти в контурі букви елементи, з яких вона складається, опанувати спосіб їх з’єднання між собою. Традиційно вчать дітей сприймати букву в цілому, без ретельного аналізу зразка, а з використанням репродуктивного методу («напишіть, як я написала», «спишіть зі зразка точно, як написано» тощо). Тому у дітей зустрічаються помилки типу дзеркального відображення (пише в інший бік, ніж потрібно), недописання елементів букв або навпаки збільшення їх кількості.

Стосовно м’язової системи руки, то існує багато вправ для її розвитку. Елементарні з них – самостійне зав’язування шнурків на взутті, застібання ґудзиків. Дуже корисним для цього є малювання, ліплення, обведення контурів, штрихування. Допоможуть малюкам книжки-розмальовки, яких у продажу зараз велика кількість на будь-який смак.

Скільки разів треба писати букву в рядку?

Скажімо одразу, що механічне відтворення само по собі не удосконалює рухову діяльність дитини, не сприяє високоякісному засвоєнню правил написання букв и не веде до усвідомленого творчого навчання. Навпаки, за великої кількості відтворень однотипних завдань (до 10 і більше) зазвичай діти стомлюються. Особливо це виявляється при відтворенні складних елементів чи знаків. Експериментально доведено, що після п’яти відтворень діти останні завдання виконують нашвидкуруч, неуважно. Часто можна спостерігати, як в процесі навчання у дітей з’являється безвідповідальність, негативізм по відношенню до роботи. А відповідь на запитання «Чому?» дуже проста – м’язова система руки ще слабка, а фізичне навантаження значне, робота одноманітна, нецікава. Доведено, що при вмілому використанні прийомів і чергуванні їх з іншими методами навчання за короткий час і при невеликій кількості повторень можна сформувати у дітей уміння писати буквенні знаки.

Коли дитина потребує допомоги?

Допомагати під час письма дітям необхідно тільки тоді, коли у них виникають труднощі, для подолання яких у них не вистачає досвіду, коли вони не можуть розв’язати проблему самостійно.

Звичайно, допомагати слід і в тих випадках, коли дитина просить цього. Щоб підтримати малюка, спрямувати його зусилля, іноді буває достатнім розповісти епізод зі свого дитинства, коли у вас теж щось не виходило, чи придумати його або змоделювати реальну ситуацію: «Ти боїшся писати цей елемент букви, вважаєш, що він у тебе не вийде? Поглянь на свої малюнки: парканчик дуже схожий на цей елемент, а твій парканчик такий рівненький, красивий. І елемент ти напишеш правильно і красиво. Спробуй!»

Кожній дитині допомога надається по-різному: комусь необхідна просто емоційна підтримка, комусь досить натяку, декому треба показати окремі способи дій, хтось потребує повного показу виконання дії із пропозицією повторити її. Будь-яка допомога має надаватися спокійно, без негативного емоційного забарвлення, з усвідомленням того, що діти вчаться і це нормально, коли у когось з них щось не виходить і необхідно пояснювати декілька разів одне й те саме.

Пропонуємо такий хід роботи з малюками

Дорослий показує зразок написання елементів букви або самої букві. Показ здійснюється на лінованому в клітинку папері, де сторона клітинки дорівнює 5 см. Аркуш паперу кріпиться на мольберт або дошку. Креслення здійснюється за допомогою маркера. Використання крейди недоцільне, оскільки техніка написання крейдою і маркером (олівцем) відрізняється. Дорослий коментує, як треба писати, щоб написане було правильно і красиво виконане (на скільки клітинок писати, як з’єднувати, що необхідно писати до лінії і не виходити за лінію написання).

Дитина уважно розглядає зразок написаного в зошиті чи посібнику. Після чого пише один елемент чи букву.

Дорослий запитує у дитини, чи все їй подобається у написаному. Якщо малюк каже що ні, запитує чи хоче він, щоб дорослий стер ластиком написане і надав можливість переписати заново. Похваліть роботу, скажіть, що вдруге вже краще виходить, що дитина постаралася і результат хороший. Запитайте, чи хоче дитина ще пописати.

В книзі І. І. Карабаєвої, яка стала корисним помічником у справі навчан­ня малюків читанню, опубліковано:

Узагальнюючи, можна виділити проблемні питання:

- дитина починає писати не від краю аркуша

- не пише зліва направо

- не пише зверху вниз

- неправильно співставляє просторові елементи букв

- спостерігається дзеркальне відображення елементів букв

- спостерігається збільшення кількості елементів букв

- у наявності недописання елементів букв

- елементи за розміром не доходять до лінії написання

- є порушення кордонів лінії при написанні елементів букв

- не відокремлює букву від букви при написанні за зразком.

Процес оволодіння шестилітками письмом буде ефективнішим тоді, коли він приноситиме малюкові радість успіху, відкриття, відчуття, що він займається серйозною, важливою справою. Дитина має бачити, що в результатах її письма зацікавлені дорослі. Писати діти будуть із задоволенням і самостійно, коли ця форма мовлення застосовуватиметься чи то в грі, чи то в інших формах діяльності. Дитячі роботи з малювання, ліплення, конструювання пропонуємо не підписувати дорослим, а надати можливість дошкільникам виконати цю роботу самостійно. Нехай спочатку ці підписи будуть виконані шляхом списування, а потім поступово це перейде в самостійне письмо. Останнє можна використати при підготовці до гри «В бібліотеку», «Школу», «Пошту» та багатьох інших іграх. Корисно більше малювати, причому на самостійно обрану тему. Малювання – це не просто вироблення технічних навичок, це перше дошкільне письмо, де через малюнок дитина розказує нам про те, що вона знає, переживає, як ставиться до всього оточуючого. Малювати слід олівцями, це розвиває м’язову систему руки, і альбом, в якому працює дитина, буде завжди охайним. Іноді в дитячих садках практикують виконання дошкільнятами домашніх завдань з письма. Але краще, щоб домашні завдання носили творчий характер – прочитайте дітям твір і разом з ними намалюйте за сюжетом прочитаного. Відпрацювання технічних навичок письма буде активно проводитись
в школі, тому в дошкільний період займати цим час дітей в домашніх умовах не варто.

Ірина Карабаєва, кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник Інституту

психології ім. Г. С. Костюка АПН України

Наверх ↑